Чи можна виміряти науку, або про істинність і похибки наукометрії

Чи можна виміряти науку, або про істинність і похибки наукометрії [Текст] : [розмова з доц. каф. соц. комунікацій та інформ. діяльн. Д. Тарасовим / спілкувалась І. Шутка] // Аудиторія. - 2012. - 11-17 жовт. - чис. 29. - С. 6.

Фрагмент публікації :

...
— Як виглядає Україна у наукоме-
тричних базах даних?
— Результати аналізу Scopus’а, прове-
деного НБУВ, не на користь України. Як
відомо, наші виші є у різних рейтингах,
зокрема рейтингу Webometricsⁱ, для
якого використовуються дані Scopus.
Політехніка представлена у Scopus
журналом Сhemistry and Chemical
Technology і кількома англомовними
конференціями.
У деяких країнах пробують робити
національні рейтинги наукових видань.
У Росії це Російський індекс наукового
цитування, в Україні — проєкт НБУВ.
Але це не є офіційний державний
рейтинг, радше спроба щось зробити
в цьому напрямі. Якщо Scopus аналізує
публікації і кількісні ознаки намагається
перевести в якісні, то НБУВ орієнтуєть-
ся на формальні ознаки, як наявність
доктора наук у редколегії видання,
англомовні анотації тощо. Крім цього,
в основі її рейтингу — дані Scopus’a, що
інколи просто не відповідають дійснос-
ті, — тож помилок не уникнути.
— Тобто можна сказати, інформа-
ція наукометричних баз данихⁱ пев-
ною мірою є відносна?
— Справа в тому, що кожна фірма по-
своєму калькулює ті чи инші показни-
ки — використовує для отримання ін-
формації різні наукові журнали і різні
формули розрахунку. Тому навіть ав-
торитетні бази даних можуть містити
абсолютно різні дані про одного на-
уковця. А вченого, який не має статей
англійською, Scopus узагалі не побачить,
бо орієнтується на англомовні матеріяли
чи метадані (назви публікацій, анотації,
прізвища, інколи список літератури).
Про якість і точність інформації у Scopus’і
свідчать й инші факти. Відомі випадки,
коли неправильно вказане місце робо-
ти науковця або через різні варіянти на-
писання прізвища система подає його
як різні особи, а це, звичайно, означає
значні похибки при розрахунках, на-
приклад, того ж індексу Хірша. Таке
трапляється зокрема через помилки
автоматизованих засобів, які аналізують
матеріяли. Словом, якість баз даних по-
требує суттєвого покращення.
Звичайно, помилки потрібно корегу-
вати, але чи це доцільно, якщо у нас на
державному рівні якась одна база даних
не визначена як стратегічна? Є певний
акцент на Scopus’і, та для початку до
бази треба було б мати нормальний
доступ: передплата досить дорога, але
якби МОНМС централізовано закупило
право на користування базою і забезпе-
чило вишам доступ до неї, можна було б
як слід проаналізувати якість її наповне-
ння і тоді вже виправляти недоліки. До
речі, системи Googleⁱ і Microsoft передба-
чають можливість звертатися до їхнього
власника із запитом про корегування
даних. У цьому корегуванні насамперед
має бути зацікавлений автор статті.
...