Чи можна виміряти науку, або про істинність і похибки наукометрії

Чи можна виміряти науку, або про істинність і похибки наукометрії [Текст] : [розмова з доц. каф. соц. комунікацій та інформ. діяльн. Д. Тарасовим / спілкувалась І. Шутка] // Аудиторія. - 2012. - 11-17 жовт. - чис. 29. - С. 6.

Фрагмент публікації :

...
— Як виглядає Україна у наукометричних базах даних?
— Результати аналізу Scopus’а, проведеного НБУВⁱ, не на користь України. Як відомо, наші виші є у різних рейтингах, зокрема рейтингу Webometricsⁱ, для якого використовуються дані Scopus. Політехніка представлена у Scopus журналом Сhemistry and Chemical Technology і кількома англомовними конференціями.
У деяких країнах пробують робити національні рейтинги наукових видань. У Росії це Російський індекс наукового цитування, в Україні — проєкт НБУВ. Але це не є офіційний державний рейтинг, радше спроба щось зробити в цьому напрямі. Якщо Scopus аналізує публікації і кількісні ознаки намагається перевести в якісні, то НБУВ орієнтується на формальні ознаки, як наявність доктора наук у редколегії видання, англомовні анотації тощо. Крім цього, в основі її рейтингу — дані Scopus’a, що інколи просто не відповідають дійсності, — тож помилок не уникнути.
— Тобто можна сказати, інформація наукометричних баз данихⁱ певною мірою є відносна?
— Справа в тому, що кожна фірма посвоєму калькулює ті чи инші показники — використовує для отримання інформації різні наукові журнали і різні формули розрахунку. Тому навіть авторитетні бази даних можуть містити абсолютно різні дані про одного науковця. А вченого, який не має статей англійською, Scopus узагалі не побачить, бо орієнтується на англомовні матеріяли чи метадані (назви публікацій, анотації, прізвища, інколи список літератури).
Про якість і точність інформації у Scopus’і свідчать й инші факти. Відомі випадки, коли неправильно вказане місце роботи науковця або через різні варіянти написання прізвища система подає його як різні особи, а це, звичайно, означає значні похибки при розрахунках, наприклад, того ж індексу Хірша. Таке трапляється зокрема через помилки автоматизованих засобів, які аналізують матеріяли. Словом, якість баз даних потребує суттєвого покращення.
Звичайно, помилки потрібно корегувати, але чи це доцільно, якщо у нас на державному рівні якась одна база даних не визначена як стратегічна? Є певний
акцент на Scopus’і, та для початку до бази треба було б мати нормальний доступ: передплата досить дорога, але якби МОНМС централізовано закупило право на користування базою і забезпечило вишам доступ до неї, можна було б як слід проаналізувати якість її наповнення і тоді вже виправляти недоліки. До речі, системи Googleⁱ і Microsoft передбачають можливість звертатися до їхнього власника із запитом про корегування даних. У цьому корегуванні насамперед має бути зацікавлений автор статті.
...